Черево Парижа - Сторінка 63

В рибному павільйоні стара Мегюден, що знову взялася торгувати, поплескувала по рибі, лаялася з усіма, чіплялася до нового інспектора, молодого хлопця, якого вона присяглася відшмагати; а Клер, ще темніша, ще лінивіша, згортала посинілими від холодної води саджалок руками велику купу равликів, укритих слизом, мов срібними нитками. Огюст і Огюстіна щойно накупили в тельбушному ряду свинячих ніжок і з ніжним виглядом молодої пари сідали у візок, щоб їхати до своєї ковбасної в Монружі. Була вже восьма година, повітря нагрілось, і художник, повертаючися вулицею Рамбюто, побачив Мюша й Поліну, що грались у коники. Мюш лазив рачки, а Поліна сиділа в нього на спині й трималася за його волосся, щоб не звалитись. На даху ринку з самого краю промайнула тінь. Клод підвів голову і побачив Маржолена з Кадіною, які сміялись і цілувались, вигріваючись на сонечку. Вони панували над кварталом своїми ніжними втіхами щасливих тварин.

Клод посварився на них кулаком. Він був доведений до відчаю цим святковим тріумфуванням бруку й неба. Він лаяв Гладких, кажучи, що вони перемогли. Навколо нього були самі Гладкі, готові лопнуть від надмірного здоров'я. Вони вітали нову зорю чудового травлення. Коли Клод зупинився навпроти вулиці Пірует, то побачив праворуч і ліворуч видовище, що було для нього останнім ударом.

Праворуч красуня Нормандка, – красуня мадам Лебігр, як казали на неї тепер, – стояла на порозі своєї винарні. Її чоловік нарешті зміг, продовжуючи торгувати вином, продавати тютюн. Мрія, яку він леліяв протягом довгого часу, здійснилась завдяки важливим послугам урядові. Красуня Лебігр здалася Клодові препишною; вона стояла в шовковому вбранні, з закрученим волоссям, готова сісти за свій прилавок, куди приходили всі чоловіки цілого кварталу купувати цигарки та пачки тютюну. Вона мала поважний вигляд справжньої дами. Позаду неї красувалася зала винарні, наново оздоблена свіжими виноградними гронами на ніжному тлі; цинковий прилавок виблискував, а графини з лікером запалювали в дзеркалі ще яскравіші вогні. Молодиця сміялася, радіючи з ясного ранку.

Ліворуч від Клода на порозі ковбасної стояла красуня Ліза, заступивши своєю постаттю весь простір відчинених дверей. Ще ніколи її білизна не сяяла такою чистотою, ніколи ще її тіло не здавалось таким відпочилим, рожеве обличчя не обрамлялося так ретельно прилизаним волоссям. Вона дихала непорушним ситим спокоєм і була так заколисана ним, що навіть не посміхалася. То було цілковите заспокоєння, повне, без бурі, без життя, блаженство, що виніжувалось на теплому повітрі. Корсаж щільно обтягував її повний стан, її пухкі руки, що загубились у фартусі, навіть не простягалися за сьогоднішнім благополуччям, певні, що воно саме прийде до неї. А поряд так само раділа вітрина; вона тепер видужала: витягалися язики в шпику, ще червоніші та здоровіші, ніж раніше, окости знову добре виглядали й привабливо жовтіли; гірлянди сосисок не виражали більше суму, що завдавав такого жалю Кеню. Голосний сміх лунав у кухні і супроводився веселим дзенькотом каструль. Ковбасна знову дихала здоров'ям, жирним здоров'ям. Куски свинячого сала та половини свинячих туш, підвішені на мармурових стінах, нагадуючи округлість живота, стверджували тріумф черева. Нерухома Ліза із своєю поважною постаттю посилала великими очима ненажери ранкове привітання Центральному ринку.

Потім обидві пані розкланялися. Красуня мадам Лебігр і красуня мадам Кеню послали одна одній дружні привітання.

А Клод, що, мабуть, забув учора пообідати, розлютився, побачивши їх, таких здорових, таких поважних, з повними грудьми; він ще дужче стягнув свій пояс, гнівно бурмочучи:

– Ну й паскуди ж усі ці порядні люди!

Примітки

1

Де-Морні – герцог, зведений брат Наполеона III; один з керівників грудневого перевороту 1851 року; був головою Законодавчого корпусу

2

Тобто прибічником Ебера – політичного діяча французької буржуазної революції кінця XVIII ст., лівого якобінця, що обстоював інтереси міської бідноти.

3

Маржолен – ароматична рослина, що має лікувальні якості.