Дорога в нікуди - Сторінка 31

"Стомадор навпроти в'язниці, — повторював Давенант. — Галеран знає про мене! " Дивовижність людських зустрічей веселила його. Він лежав, тихо сміявся і прислухався до звуків в'язниці, що нагадують металеві вибухи, голос заліза, кроки кам'яних статуй. Лунають зрідка. Негайно захотілося йому писати Галерану про все, детально і точно. Спогади оживили образ цього чоловіка, до якого він відчував повагу і подяку. Дихаючи усією силою легенів, що тіснять оглушене надіями серце, Давенант, зневажаючи біль в нозі, навіть знаходячи її приємною, як незначну обставину, безсилу зашкодити іншим, більш важливим обставинам, встав і довго курив біля кватирки.

Нарешті нерви його вщухли, він сів писати Галерану, намагаючись помістити якомога більше слів на тих трьох листочках, які дав йому Факрегед. Про дещо він не писав. Так, він хотів на словах розповісти наглядачеві про гроші і срібного оленя, захованих в тріщині каменю, також на словах передати всі імена — від Ван-Конета до Фірса.

Поки він писав, Факрегед методичне ходив по коридору, іноді відкриваючи залізні кватирки дверей і оглядаючи камери допитливим поглядом. Відкривши кватирку Давенанта, Факрегед зустрівся з ним очима і, не втримавшись, по-дитячому посміхнувся тій грі в сторожа і в'язня, яку вони вели між собою.

Знаючи, що такий випадок представиться знов не дуже скоро, Давенант передав стислими виразами, скорочуючи слова і уникаючи прикметників, все істотне своєї історії за дев'ять років, не повідомляючи лише про те, з якою метою пішов з Покета в Лісс. Не назвавши по імені ні одну дійову особу історії, що зав'язалася в "Суші і морі", він увечері обережно постукав у двері і передав Факрегеду потрібні імена, ретельно пояснивши, яке відношення до нього має та чи інша людина, а також як знайти оленя і гроші. Коли Факрегед затвердив урок, що було не важко для його витонченої в цих справах пам'яті, вони розлучилися і більше не говорили один з одним. Увечері Давенант

заштовхав свій лист в недоїдений хліб, і черговий по лазарету арештант, під

наглядом окремо приставленого для цієї мети наглядача, а також і Факрегеда,

обійшов камери і забрав посуд. Ці відвідування відбувалися завжди швидко, в мовчанні, без зайвих рухів, але Факрегед легким нахилом голови дав знати в'язневі, щоб він про подальше не турбувався. Дійсно, на інший день лист був у Стомадора, і він, перш ніж віднести його Галерану, який чекав співучасника в призначеної для того пивний, недалеко від в'язниці, старанно прочитав його, а потім на особливому папірці, щоб не переплутати, записав все, що сказав йому Факрегед окремо від листа Давенанта. Ці імена були: Георг Ван-Конет, Сногден, Вейс, Лаура Мульдвей, дочка і батько Баркет, Петронія і Фірс.

Особливо цікавив Стомадора камінь, в тріщину якого Гравелот опустив гроші і срібного оленя. Розшук цих речей він брав на себе, знаючи. як багато і без того очікує Галерана різних турбот. Крім того, Стомадор не міг упустити рідкісний випадок прямої участі, пов'язаного спогадом про місце битви з інтимною стороною характеру крамаря. Ніколи і нікому не говорив він про неї, мало думав про неї і сам, але ця сторона його характеру єдино визначала вчинки дивного товстуна.

Є рід любителів живописної дії, інтриги і хвилюючого секрету. Саме такий чоловік був Стомадор, несподіваний подарунок якого Давенанту — у вигляді "Суші і моря" — випливав лише з того, що шинкарю набридло чекати в мало відвідуваній місцевості появи карети з персонажами п'ятого акту драми: будь то викрадення жінки або таємнича спадщина — це було для нього байдуже, але він сумував від неможливості боротися разом з осаджуваним гостем проти шпаг і револьверів, які громили двері, завалені зсередини меблями. Стомадор тямущо здогадувався про особливу роль в житті людей таких осиних гнізд усіляких положень і зустрічей, які готелі малолюдних місць, але бажав він всього такого поспішно і яскраво, як дорогоцінних іграшок, забуваючи, що дійсність здебільшого зав'язує і розв'язує вузли в тривалому темпі, більш працюючи олівцем і пером, ніж яскравими фарбами. І як це

завжди буває з здійсненням уявлень, похмуре нещастя Давенанта, що виникло з природної його схильності чинити опір нечистоті, здавалося Стомадору подією пересічною, а тріщина в камені — осколком належної інтриги ...

Чи означає це, що уявлення сильніше події? Сказати важко: мабуть, як і з ким. Після багатьох блукань і невдач Том Стомадор задовольняв тепер свою спрагу глядача і учасника живописної дії торгівлею проти в'язниці, він увійшов у смак цієї справи, так як постійно був в курсі тюремних драм і таємних зносин з контрабандистами. Його захопило очікування рідкісних або трагічних випадків, а інформаторів було досить, починаючи родичами ув'язнених і закінчуючи тими ж наглядачами, які любили базікати іноді зайве в задній кімнаті лавки, де, траплялося, вони грали і пили.

Напередодні цього дня, ще з вечора отримавши тюремну відомість щодо продуктів, які треба було сьогодні вранці відпустити тюремним розсильним, Стомадор приготував товар заздалегідь, працюючи частину ночі, — все розвісив, загорнув і поклав в кошики.

Ботредж замінив його на іншу частину дня, а Катрін стала допомагати. На запитання дружин наглядачів, куди подівся старий, контрабандисти відповідали, що Стомадор поїхав провідати хвору родичку.

Напередодні цього дня Галеран був у військового прокурора, полковника Херна, бажаючи з'ясувати справу і домогтися дозволу на побачення з ув'язненим. Розглядаючи військове судочинство як лабораторну таємницю, Херн вельми ввічливо і виразно дав зрозуміти Галерану, що він засуджує клопотання сторонніх осіб, хоча б і тих, хто симпатизує обвинуваченому. Однак Херн не міг відмовити собі в задоволенні привести статті закону, за якими чотири людини — Гравелот, Тергенс і ще двоє — повинні були померти на шибениці. Тому розмова тривала.

— Я не бачу причин, — сказав Херн, — чому обвинувачення має бути більш стриманим у відношенні Гравелота. Він захищав вантаж "Ведмедиці" з люттю власника, його власне визнання говорить про шістнадцять жертв, сім'ям яких митне управління має тепер виклопотати пенсію. Слідство встановило, що уявний Гантрей є Джемс Гравелот, власник готелю при одному з берегових пунктів, відчайдушно заражених контрабандою. Гравелот сховався від обшуку, який дав суттєві докази його участі в контрабандних справах. Немає фактів більш переконливих, як хочете.

— Ви маєте рацію, — погодився Галеран, не бажаючи дратувати Херна сумнівами. – Мені залишається дізнатися, чи не виникло у слідства питання про душевну нормальність Гравелота? Характер його запеклого опору дозволяє замислитися. Зберігання контрабанди, якщо навіть це доведено, ще не є привід до розпачу. Або Гравелот хворобливе збудливий, або був змушений чомусь чинити опір до останньої можливості.

Сказавши це, Галеран не підозрював, що він торкнувся таємного боку справи, і Херн уважно подивився на нього. Губернатор міг сильно пошкодити прокурору, якби Херн відмовився потурати проханню батька надати синові дружню послугу: вигородити з справи, яка прийняла несподіваний оборот, ім'я Георга Ван-Конета. Ці слова Галерана були причиною того, що Херн категорично відмовив йому в побаченні з Давенантом. Після закінчення слідства відвідувати ув'язнених могли тільки найближчі родичі.

Людина, яка не має положення в суспільстві, нічим і нікому не відома, ґрунтовно втомила Херна. Він встав.

— Побачення неможливе, — повторив Херн. — Щодо передбачуваної складності

характеру вашого протеже я мушу зауважити, що військовий суд позбавлений права заглиблюватися в світогляд контрабандистів, як не цікаве це питання сам по собі.

На тому Галеран пішов. Лист Тіррея просвітив його. Але ясність, якої він чекав, була так складна за змістом майбутньої його дії, що він тільки махнув рукою, відкидаючи серйозний роздум на дорожні години. Їхати насамперед слід в Гертон.

— Прочитавши лист, — статечно заявив Стомадор, — я зрозумів, що ця історія охоплює три моменти: сімейний момент, особистий момент і кримінальний момент. Що стосується захованих в камені грошей та інших речей, то, я думаю, краще буде цим зайнятися мені, я знаю околиці. Решта в ваших руках.

— Так, ідіть і розшукайте гроші, — сказав Галеран, — мені ж треба буде бачитися зі всіма людьми, імена яких ви записали. Гравелот нажив нешкідливих і незначних ворогів: губернаторську сім'ю. Гострота справи — в труднощі довести зв'язок між таємничим вчинком Вагнера і діями Ван-Конета. Навіть довивши це, ми створимо нову, окрему справу, яка навряд чи допоможе Гравелоту.

— Надзвичайні труднощі! — стурбовано і урочисто проголосив Стомадор. —

Тільки ваша голова може здолати перешкоди, що виникають, але не моя.

— Гравелот вдарив Ван-Конета за образу жінки, — продовжував Галеран, — і якщо я допускаю, що сигари були підкинуті з наміром уникнути компрометації, можливою після того, як побитий ухилився від дуелі, то будь-який юрист вправі тлумачити це як збіг. Коротше кажучи, доказів немає проти Ван-Конета, і, повторюю, якби вони знайшлися, — нова справа проти Ван-Конета не виправдає Гравелота у справі "Ведмедиці". Однак нічого іншого не залишається, як пригрозити синові губернатора розголосом скандалу, щоб той пустив в хід весь свій вплив задля пом'якшення долі Гравелота. А для цього я повинен заручитися свідченнями Баркета, його дочки і Петронія; можливо, не зайве поговорити зі Сногденом і Лаурою Мульдвей.

Щодо цих осіб не можна заздалегідь нічого сказати.

— Правильно! — скрикнув Стомадор. — Ви міркуєте, як міністр.

— На жаль! Як шантажист. Я роблю шантаж, це вам скаже простий суддівський розсильний.

— Ризикована річ бити сина губернатора по обличчю, та ще при свідках! — зауважив Стомадор, все ще спантеличений вчинком Гравелота. — Ніяк не наважуся сказати, чи міг би я зробити те ж на його місці. Питання, як хочете, делікатне!

— Він добре зробив, — сказав Галеран. — Це був скромний і добрий юнак. Мабуть, створилося положення, коли мовчання все одно що ляпас самому собі.

До цієї хвилини Стомадор сумнівався в розумності дій Гравелота, але щирий тон Галерана відігнав тінь умовності, що заважала крамарю оцінити зіткнення по суті.

— Дійсно, — сказав Стомадор, — я з вами згоден.