Пес іде в світ - Сторінка 15

І потім тебе висувають до місцевої ради.

Пес запитав:

— А куди висувають? На вулицю? Чи в якийсь будинок? Чи ку-дись-інде?

Ведмідь відповів:

— Це такі терміни. Висувати. Обирати. Член місцевої громади. Якщо твоя діяльність у ній буде успішна, тебе можуть обрати до парламенту. Там треба постаратися, тоді станеш міністром. І тоді можна буде створювати кращі закони.

Пес запитав:

— Скільки часу потрібно, щоб стати міністром? Ведмідь відповів:

— По-різному буває. Є шлях стрімкий і шлях повзучий. Але в кожному разі рочків чимало треба. І, звичайно, ти мусиш вступити до гідної партії. Якщо обереш негідну, то ніколи тобі не урядувати.

Пес промовив:

— Я — старий пес, любий друже. І для стрімкого шляху я ніколи не мав хисту. Не дуже багато часу лишилося мені в житті, аби я міг чогось досягти в політиці повзучи. А немає інших, швидших, шляхів?

Ведмідь довгенько не відповідав псові. Пес уже був подумав, що ведмідь заснув, але той раптом озвався:

— Гадаю, для нас найшвидший шлях — це залишатися жінками.

— Не жартуй! — вигукнув пес— Я дуже мало розуміюся на політиці, але те, що в нашій країні жінки небагато мають можливостей висловити свою думку, навіть я знаю, любий друже. Ніде жінки не мають достатньо можливостей. Чоловіки їх просто нікуди не пускають. Мої дочки могли б розповісти тобі про це гірку правду.

— З одного боку, ти маєш рацію,— промовив ведмідь.— Але з іншого, у нашій країні жінок більше, ніж чоловіків, і жінкам потроху уривається терпець. Вони більше не хочуть миритися з таким становищем. Отут і є наш шанс. І ще дещо є...— Ведмідь завагався-Чоловіки не хочуть пускати жінок у політику, але одна-дві жінки в уряді — це їх влаштовує.

— Чому? — запитав пес.

— Аби вони могли сказати: "Ми зовсім не такі, ми нічого не маємо проти жінок",— відповів ведмідь.

— Ну гаразд,— погодився пес— Залишімось жінками й робімо собі політичну кар'єру. І з чого ми її почнемо?

— Це ми обговоримо завтра,— відповів ведмідь. Він погасив настільну лампу й захропів.

Пес із головою вкрився ковдрою і також заснув. Йому приснилося багато гарних і добрих законів, які можна ухвалити.

Пес прокинувся дуже рано. Ведмідь ще спав. Пес побіг до туалету, підняв ногу і знову заліз у ліжко. Він подумав: "Посплю ще якусь годинку!" Пес любив досипати. Він охоче спав після того, як виспиться. Тоді йому снилися найкращі сни.

Пес заплющив очі, погортав свою мозкову фототеку, зокрема розділ "Хмари", і заснув. Проте цього разу з найкращими снами в нього нічого не вийшло, хоча сон почався дуже мило. Пес стояв за трибуною. Трибуна була посеред лугу. На лузі з'юрмилися багато людей і слухали його. Пес вигукнув: "Ми, жінки, надто довго спостерігали, як чоловіки геть усе зводять нанівець. Тепер ми, жінки, хочемо стати до керма, щоб навести лад! Жінки обирають жінок!" Потім він хотів сказати, що й чоловіки повинні обирати жінок, проте крізь натовп пропхалася смугаста коза, вирвала у нього з лап мікрофона й закричала: "Він — шахрай! Я стежила за ним!" Смугаста коза засунула руку йому під блузку і витягла два клубки вовни. Вона підняла ті клубки вгору й зарепетувала: "Він чоловік! Чоловік він!"

Люди почали горлати: "Нахабство, підлість, ошуканство!" Вони зусібіч налягали на трибуну. Пес бачив ліс піднятих лап, кігтів, пальців, кулаків. "Я нічого поганого не замислював",— белькотів він, але люди так голосно горлали, що його голосу не було чутно.

Пес нарешті прокинувся. Ведмідь тряс його й питав:

— Чого поганого ти не замислював?

Пес сів. Серце в нього страшенно калатало, на морді рясніли краплини поту.

— Я не хочу ставати політиком,— відповів він.

— Навіть заради мене? — запитав ведмідь.

— Заради тебе я все зроблю,— відповів пес— Бо заради мене ти усе зробив. Але політиком заради тебе я ніяк не стану, бо наш задум провалиться.

Пес оповів ведмедеві свій сон. Ведмідь не вірив снам. Він був незворушний, бо мусив зробити собі політичну кар'єру, щоб змінити світ. Пес із ведмедем мало не посварилися. Але не дали ворожнечі розжеврітися поміж ними, бо дуже любили один одного. Нарешті ведмідь зі сльозами на очах сказав:

— Отже, ми мусимо розлучитись. Я піду своєю дорогою, а ти своєю.

Вони снідали ще разом і оплатили рахунок. Перед вхідними дверима готелю обнялися.

— Ти куди підеш? — запитав ведмідь.

— Уперед,— відповів пес— Просто вперед — Він затинався, коли це казав. Власне, він брехав. А брехати своєму другові не мав бажання. Але те, що він задумав, доводилося зберігати в таємниці.

Вемідь незграбно подибав праворуч, до автомайстерні. Пес потупцяв ліворуч. Через кожні три кроки він оглядався. Коли ведмідь завбільшки з головку шпильки вже був у кінці вулиці, пес розвернувся, побіг до аптекарської крамниці й купив фарби для волосся: яскраво-червону, синювато-чорну та сріблясто-білу.

Звідти пес помчав до крамниці "Одяг".

— Моєму чоловікові,— звернувся він до продавчині,— потрібен блакитний комбінезон.

— Якого розміру? — запитала продавчиня.

— У довжину — як для мене, в ширину — як три моїх довжини,-відповів пес.

Такого незвичайного розміру у крамниці був тільки зелений комбінезон. Але й він пасував псові. Пес затис його під пахвою, побіг до оптичної крамниці й купив окуляри зі скельцями із звичайного скла. Потім він купив ще пухову подушку та скриньку з інструментами і покрокував зі своїми сімома речами з містечка путівцем, аж поки дістався ставу. Біля ставу він роззирнувся довкола і, не побачивши жодної душі, роздягнувся. Зв'язавши одяг удови Ольги у вузлик і запхнувши в нього камінь, кинув його у воду. Потім сів на березі й заходився вимазувати себе фарбами: одне вухо яскраво-червоною, друге — синювато-чорною. Між вухами залишив місце для сріблясто-білої фарби. Очі обвів синювато-чорною, зверху на морду поклав яскраво-червону. Зашийок і лапи розмалював порівну трьома фарбами, хвоста зробив яскраво-червоним, а живота смугастим. Для спини й стегон не вистачило фарби.

Пес почекав з годину, поки висохнуть усі фарби, потім плигнув у воду і проплив під водою колами разів зо тридцять. Таким чином він хотів вимити з шерсті на голові рештки фарби. Коли пес виліз зі ставка і обтрусився від крапель води, він був зовсім не схожий на себе. Відтепер пес був незвичайно строкатий. Він роздивлявся на своє відображення у воді й казав сам до себе: "Тепер тебе впізнає тільки твій найкращий друг!" Але щоб і той його не впізнав, надягнув на себе комбінезона, запхнув під замок-блискавку пухову подушку, ніби мав товстого живота, начепив окуляри зі скельцями із звичайного скла і взяв під пахву скриньку з інструментом. "Спотворений до невпізнання",— промурмотів він і подався назад до містечка.

Був полудень, коли пес прийшов до містечка. "У робітників зараз обідня перерва,— мовив сам до себе — Це те, що треба для моєї справи!" Пес тюпав вуличками і все вдивлявся у вікна кав'ярень, за якими сиділи робітники. Його цікавили їхні головні убори. В одному пивбарі він побачив на вішалці саме те, що йому потрібне,— червоного робочого кашкета, на якому було написано: "Служба ремонту".

Пес зайшов до бару, замовив пива, а коли виходив, зняв із вішалки кашкета з написом: "Служба ремонту". Він надів його і рушив на пошуки житла для себе. Поселятися в готелі він не хотів: висока плата, а йому, відчував він, доведеться тут надовго залишитись. Адже пес вирішив порятувати свого друга ведмедя з біди. А в тому, що ведмідь — рано чи пізно — опиниться в біді, пес був певен.

Житло пес знайшов на околиці містечка. Він винайняв кімнату з кухнею. Кімната була огидна, а в кухні пахло сардинами в олії. Проте псові потрібна була квартира лише для того, щоб спати. Адже він мусив пильнувати ведмедя. Три дні згаяв пес, поки з'ясував, де мешкав ведмідь. Той винаймав крихітний будиночок біля ринкового майдану. На сінешніх дверях була табличка:

ДИПЛОМОВАНА ВЧИТЕЛЬКА ВЕДМЕДИЦЯ ДАЄ УРОКИ З УСІХ ПРЕДМЕТІВ (Ігри а також спорт)

Перед будиночком ведмедя стояла телефонна будка. Пес узяв шматок картону й написав:

АПАРАТ ПОЛАМАНИЙ

СЛУЖБА РЕМОНТУ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ ВАС

Пес приклеїв картон на дверях будки і зайняв її для стеження. Він удавав, що лагодить телефонний апарат. Він його розбирав і складав. І так разів із сто. При цьому він стежив за будиночком ведмедя. Це йому давалося легко, оскільки там на вікнах не було гардин.

До ведмедя-репетитора не прийшов жоден учень. Ведмідь залишав будиночок усього двічі. Раз уранці, коли ішов скуповуватися. І раз по обіді, тоді його не було годин зо дві, повернувся він з великим пакунком політичних плакатів і брошур під пахвою.

Наступного дня все повторилось. Ведмідь скуповувався, до нього діє приходив жоден учень, потім ведмідь на кілька годин зник і повернувся з пакунком партійних матеріалів. Тільки цього разу вони належали іншій партії. Третій день не був результативнішим. Скуповування, жодного учня, рекламні партійні матеріали. Тільки партія, якій належала ця продукція, була знову інша.

На четвертий день пес почав сердитись. У будинку навпроти ведмежого будиночка навстіж відчинилося вікно. Смугаста коза замека-ла з нього:

— Уже цілих три дні ви все лагодите. А нам оплачуй це своїми податками!

Пес відчув певний ризик. Він знову склав апарат, зняв картонку з дверей і гукнув до кози:

— Пошкодження було значне, але тепер він працюватиме як новий!

Сварлива коза пригрозила, що поскаржиться директорові Служби ремонту, й хряпнула вікном.

"Трюк з телефонним апаратом треба припиняти",— зітхнув пес. Він зсунув кашкета з лоба, почухав між вухами й запитав себе, що ще можна полагодити. А оскільки він, міркуючи, дивився вгору і на очі йому потрапив димар ведмежого будиночка, то він сказав сам до себе: "Можна перекласти димаря, потрусити сажу, це також буде ремонт!".

У пса закалатало серце, коли він увійшов до ведмежого будиночка. "Зараз,— думав він,— я побачу, чого варте моє маскування!"

За вхідними дверима були сіни. Круті сходи вели на горище. І мали ці сінці двоє дверей. Одні були зачинені, другі — відчинені. І ці другі двері вели до кімнати, за якою стежив пес з телефонної будки. Ведмідь сидів за столом і читав партійну брошуру. Вся підлога навколо стола була встелена партійним товаром.

— Служба ремонту! — гукнув зміненим голосом пес— Я мушу продути ваш димар.

— Продувайте! — вигукнув ведмідь.