Зачароване скло - Сторінка 35

– Ми завжди можемо використати часопис.

Ейдан зареготав та зірвався знову, щасливо проводячи ранок, дивлячись, як підключають до живлення карусель та як доставляють кольорові рулони пластику та накачують насосами надувний замок. Шон залишив сарай, тоскно говорячи, через плече, що вони завжди казали, що він занадто великий для надувного замку.

— Але підскакую дійсно обережно, Професор. Це не чесно!

— Шкода, — не слухаючи погодився Ендрю. Він був спантеличений результатами сьогоднішніх скачок у Гудвуді [42]. Багатий Ронні виграв, за ним йшов Поглинання Брауна і Звільненнярадивсіх.

— А зараз, що це має бути? – сказав він собі, коли Сташ влетіла, із третьою копією того ж часопису. Ендрю розсміявся. Сташ також.

— Бог любить трійцю, — сказала вона, швидко цілуючи Ендрю. – Вибач. Часопис лише привід піти з дому. У тата десять "Найкращих троянд" і лише шість тримачів троянд і він ніяк не може вирішити які виставити на конкурс. Він готує скеляні тістечка та бісквіти та пробує заморозити своє "Найкраще льодяне тістечко", тим часом сам тремтить, і ще йому треба зробити "Найкращий Букет з Троянд" та "Найкраща Ваза із Квітами". Я кажу тобі, там бедлам!

— Я розумію, — сказав Ендрю, все ще сміючись. Було дивно, як Сташ та сміх, здавалося, ходять рука об руку. – Але що ти скажеш про цей результат?

Сташ взяла один з додаткових часописів та вивчила результати скачок.

— Що це означає, — сказала вона, — це те, що ти не такий вправний у цьому як я. Що ти намагався дізнатися?

— Чи безпечно для Ейдана іти на Фестиваль, — сказав Ендрю. – Врешті-решт, Браун збирається навідатися туди, а Поглинання Брауна прийшов другим…

— Щодо Багатого Ронні, то Ронні Сток збирається відкрити його, — сказала Сташ. – Це виглядає як головна подія та немає нічого спільного із Ейданом. Давай тоді подивимося, що каже переможець останнього забігу у Лінгфілді. – Вона прочитала, — Гроза прийшла першою, Велетенський та Вогняний Дощ разом прийшли другими. Чесно, Ендрю, все, що я тут бачу, це погана погода. І оскільки це був останній забіг, ми можемо сподіватися, що все відкладається на пізніше. О, дозволь йому піти, Ендрю. Він збожеволить, якщо ти йому не дозволиш, і можливо спробує втекти, щоб там не було.

Ендрю зітхнув. Він сподівався, що уникне нудьги Фестивалю.

Більшість ранку він спостерігав за погодою. У цьому він був не сам. Всі у Мелстоуні спостерігали за небом та бурмотіли про те, що скоро буде гроза. Правда, пливли хмари, але високо, із туманними срібними краями. Повітря було гаряче та густе. Але дощ не приходив. У дві години, коли процесія розпочалась, Ендрю змирився із тим, що Фестиваль відбудеться. Він із Сташ та з Ейданом пішли у кінець провулка, подивитися як пройде процесія.

Люди із плакатами йшли першими. Природно, було змагання "Найкращого плакату". Тут Ейдан відчув трохи жалощів. Він бачив значно кращі, декілька років тому, коли Бабця взяла його до Ноттінг Хіллу на карнавал [43]. Але він визнав, що здіймаючийся червоний дракон із написом МЕЛСТОУН на ньому, якого тримало чотири чоловіка, був, ймовірно, досить добрим. Ендрю надав перевагу абсолютно чорно-білому, що розгортався, щоб показати ФЕСТИВАЛЬ, написане білими буквами по чорним частинам.

— Ха! – сказала Сташ та захоплено розсміялася від мотоциклу, замаскованого під слона, на якому їхав нехороший хлопець Арні Сток, одягнений як індуський раджа. Його обрамляла свого роду клітка, із написаними на ній фігурними буквами — МЕЛСТОУН ПАНУЄ. Решта Мелстоуну погодилася із Сташ. Було чутно вигуки та крики:

— Гарно, Арні! – лунало усюди біля живоплотів, від глядачів, що йшли по дорозі.

Крики та свист майже потонули у звуках групи, яка йшла наступною, маршируючи досить жваво та граючи традиційний Мелстоунський танок. Це була дивна мелодія, одночасно весела та сумна. Сташ сказала Ейдану, що фольклор завжди такий. Ейдан хотів запитати більше, але був збитий з пантелику, побачивши футбольного друга, Джиммі Стока, у великій мішкуватій уніформі, граючого на корнеті у групі. Джиммі глянув на нього, коли промарширував поруч, поглядом, який казав: "Не смій сміятися!", і Ейдан змушений був відвернутися, інакше б почав хихикати. Він був цілком радий, коли група простукала уперед, а за нею слідували чоловіки морриса [44], крокуючи із дзенькотанням. Вони мали показати танець, коли Ронні Сток відкриє Фестиваль.

На диво, процесія була досить довгою. Гарно доглянуті поні йшли наступними, чиї маленькі, урочисті вершники виглядали досить знервованими від думок про змагання, на які вони вирушають. За ними йшли однаково напружені люди із собаками на повідках, які збиралися змагатися за "Слухняність" та "Смуга перешкод". Жодна з собак не виглядала знервованою, або хоч трохи слухняною. Вони весь час намагалися побитися один з одним.

Ейдан подумав про Рольфа, який залишився на підлозі у вітальні та стогнав. Він подумав, чи буде нечесно виставити на змаганнях Рольфа, наступного року. Можливо. Він не міг уявити Ендрю, який дозволяє йому чи Рольфу це зробити. Шкода. Вони б перемогли.

Тим часом, наближалися "Дитячі Вигадливі Сукні", маршируючи, човгаючи та – у випадку, коли дитя було замасковане під тюбик зубної пасти — хитаючись. Їх була величезна кількість. Якби Ейдан витягнув шию, то міг би побачити, як вони повертають вдалечині, заповнюючи дорогу.

— А що трапиться якщо автомобіль чи вантажівка захочуть тут проїхати? – запитав він.

— О, у них поліцейські на чергуванні, щоб регулювати рух, — сказала Сташ. Вона витягла шию. – Гадаю, я бачу жінку-поліцейського там, в кінці.

При цих словах, Ендрю також витягнув шию. Там на відстані була розмита фігура, яка зупинила декілька авто, але хоча він зняв окуляри, а потім знову одягнув, він просто не міг сказати, чи то була справжня жінка-поліцейський, чи Мейбл Браун, яка прикидалася нею. Він перевірив чи Ейдан все ще носить срібний талісман та, просто щоб бути у безпечному місці, сказав:

— Голосую за те, щоб пройтися та подивитися як усі прибувають на Фестиваль.

Так вони і зробили, рухаючись бочком по узбіччям та отримуючи поштовхи від інших людей, які робили те саме. Вони досягли футбольного поля у той момент, коли група повернула та пройшла крізь ворота, поки Воллі Сток тримав їх відчиненими, а музика групи зіштовхнулася із механічною мелодією каруселі. На дорозі чергувало двоє поліцейських. Один стримував ряд авто, із обличчями, що зацікавлено повисовувалися, а інший направляв більшу кількість авто на інший бік поля, де було позначено: АВТОПАРКОВКА ЛИШЕ ДЛЯ МЕЛСТОУНСЬКОГО ФЕСТИВАЛЮ. Все виглядало упорядковано та безпечно, із полегшенням подумав Ендрю.

Вони стояли серед інших глядачів та знову дивилися на процесію. Між власниками собак та дітлахами у "Вигадливих Сукнях" виник значний розрив зараз, майже напевно через дитя, вдягнуте як тюбик зубної пасти. Вони дивилися як Дарт Вейден бере її за майже скриту руку та тягне її крізь ворота. Тоді решта дітлахів змогли піти потоком: цигани, скелет, ще декілька Дарт Вейденів, Супермен, Бетмен, наречені, футболісти, феї – цих багато – метелики із великими пурпурними крилами та натовпи пришельців. Більшість цих пришельців були досить реалістичні, переважно зелені, із підстрибуючими антенами на їх чолах…

"Тримайся", подумав Ендрю та подивився на Ейдана. Ейдан із сумнівом дивився на цих пришельців, розмірковуючи чи не бачив їх раніше.

— Хочеш піти додому зараз? – пробурмотів йому Ендрю.

Коли він це сказав, пройшла жінка-поліцейський, яка пасла останніх пришельців. Вона точно була Мейбл Браун.

— Я дійсно думаю, що ми повинні піти, — сказав Ендрю.

— Будь-ласка, ні! — сказав Ейдан. – Я хочу побачити призи, які виграв містер Сток.

— А я маю бути тут, — сказала Сташ. – Я обіцяла Ронні.

— В такому випадку, ми повинні бути обережними та триматися разом, — сказав Ендрю, дивуючись яким слабким він став.

Воллі Сток зачинив великі ворота із брязкотом та відкрив маленькі ворота, поруч. Тоді він сів за стіл, на якому була коробка з готівкою та томи із відривними квитками.

— Зараз продаж квитків! – закричав він. – Будь-ласка утворіть упорядковану чергу. Кожен квиток є квитком лотереї та дає право на розіграш розкішних призів!

Коли автомобілі почали проїжджати по дорозі за ними, Ейдан, Ендрю та Сташ приєдналися до інших глядачів та почовгали крізь маленькі ворота за квитками. На поле все знову здавалося впорядкованим та безпечним. Група всаджувалася з одного боку платформи. Карусель крутилася, але порожня. Надувний замок все ще був порожній. Хтось на платформі, перед рядом стільців, перевіряв мікрофон. Інші люди влаштовували поні, собак та дітлахів у "Вигадливих Сукнях" всередині різних огороджених місць. Єдиною дивною річчю було те, що всередині огородженого мотузкою місця було дуже мало прибульців і взагалі ніяких ознак Мейбл Браун.

— Таке відчуття, що буде гроза, — сказала Сташ та нервово подивилася на небо.

Як і на протязі ранку, хмари були туманні, із срібними краями, повітря, можливо, стало трохи важчим, але не було жодних ознак дощу. Сташ повела Ейдана та Ендрю до наметів та прилавків біля живоплотів справа. З іншої сторони, надувний замок раптово наповнився дітлахами, а перед фургоном із морозивом вишукувалася довга черга. Фестиваль визначено йшов повним ходом. З цієї сторони, за межами галасу Фестивалю, місіс Сток головувала за прилавком, вкритим художніми купами кольорового одягу.

— Мій прогноз, що буде дощ, — сказала їм місіс Сток, коли вони пройшли повз неї. Вона достала велику міцну парасольку та помахала перед ними.

— Сподіваюся, вона помиляється, — сказала Сташ.

Вони рушили далі, повз прилавок із прикрасами, прилавок із керамікою, прилавок на якому були захоплюючі купи домашніх дрібничок та прилавок, біля якого Ейдан сповільнився, завалений домашніми тістечками та випічкою, у кількості більшій, ніж, подумав він, Гроіл міг з'їсти за тиждень. Але Ендрю та Сташ йшли далі. Ейдан зітхнув та пішов за ними, повз пивний намет. Таємничим чином, цей намет вщент був заповнений людьми, які, здавалося, пили вже другий кухоль пива. "Але він відчинився всього лише п'ять хвилин тому!", подумав Ейдан. Звідти вже лунали співи.

За пивним наметом була маленька споруда, масивно заповнена Тріксі.