Американська трагедія - Сторінка 67

Я разів зо два вважав його за Гіла і вклонявся йому.

— Так, я його теж бачила, — додала Гертруда Трамбал. — Він ходить у кепці і в пальті з поясом, зовсім як Гілберт. Мені показала його Арабелла Старк, а потім ми з Джіл бачили його в суботу ввечері: він проходив повз будинок Старків. По-моєму, він набагато вродливіший за Гіла.

Це зміцнило думку Сондри про Клайда, і вона сказала:

— Якось навесні ми з Бертіною Кренстон зустріли його в Гріфітсів. Тоді він здався нам занадто соромливим. А якби ви бачили його тепер — він просто вродливий, у нього такі лагідні очі і дуже мила посмішка.

— Он як, Сондра! — вигукнула Джіл Трамбал (вони разом училися в школі Снедекер, і Джіл, так само як Бертіна і Белла, була близькою подругою Сондри). — А я знаю когось, хто став би ревнувати, коли б чув це.

— Та, знаєте, навряд чи Гілу Гріфітсу було б приємно чути, що двоюрідного брата вважають вродливішим за нього самого, — вставив Трейсі Трамбал.

— Ну й нехай, — роздратовано фиркнула Сондра. — Гілберт надто багато про себе думає. Іду в парі, що через нього Гріфітси такі неуважні до свого родича. Тепер я просто певна цього. Белла, звичайно, нічого не має проти знайомства з ним, — вона мені казала ще навесні, що вважає його вродливим. Майра ніколи нікого не образить… А знаєте, от було б здорово, коли б хтось із нас узяв його під своє заступництво і його почали б запрошувати в різні сім'ї! Цікаво подивитися, як він триматиме себе і як це сподобається Гріфітсам! Я переконана, що ні містер Гріфітс, ні Белла, ні Майра не будуть проти, а Гіл напевно лютуватиме. Мені самій незручно, я надто близька з Беллою, але я знаю, хто може це влаштувати. — Вона подумала про Бертіну Кренстон і про те, що та не любить Гіла і м-с Гріфітс. — Не знаю тільки, чи вміє він танцювати, їздити верхи, грати в теніс і все таке…

Зацікавлена своєю витівкою, вона замовкла і замислилась; всі дивилися на неї. Джіл Трамбал, така ж поривчаста і неспокійна, як Сондра, але далеко не така гарненька, вигукнула:

— Це буде забавно! А як по-твоєму, Гріфітси будуть дуже неза-доволені?

— Чи не все одно? — сказала Сондра. — В крайньому разі, ігноруватимуть його. Кого це турбуватиме, хотіла б я знати! Вже, певно, не тих, хто його запросить.

— Ви що ж, хочете влаштувати в місті скандал? — спитав Трейсі Трамбал. — Іду в парі, що цим усе й закінчиться. Гіл Гріфітс буде незадоведении, це напевно. Та і я був би незадоволений на його місці. Якщо ви хочете розпалити пристрасті,— ваше діло, але я ладен іти в парі, що так і буде.

Сондрі Фінчлі з її характером дуже подобалась ця витівка. Та навряд чи з неї що-иебудь вийшло б, якби після всіх розмов з Бертіиою Кренстон, Джіл Трамбал, Патріцією Ентоні і Арабеллою Старк чутки про це разом із зауваженнями на його адресу не дійшли до вух Гілберта через Констанцію Вайнант, з якою, як плескали в місті, він мав намір заручитися. Констанцію, яка сподівалася, що Гілберт справді одружиться з нею, обурила вигадка Сондри: з якої речі Сондра надумала казати всім, ніби Клайд вродливіший за Гілберта? Бажаючи якось відплатити Сондрі і заодно полегшити свою душу, вона розповіла про все Гілбертові; він у відповідь сказав кілька різкостей на адресу Клайда і Сондри. Його зауваження, прикрашені Констанцією, були в свою чергу переказані Сондрі і справили бажаний ефект. Сондра вирішила будь-що помститись Гілбертові. Тільки б їй захотіти, і вона стане дуже люб'язна з Клайдом та й інших примусить робити те саме. А це означає, що Гілберт натрапить на свого роду суперника в особі власного двоюрідного брата, який хоч і бідний, але може подобатися більше, ніж Гілберт. От буде втішно! І вона знайшла легкий спосіб ввести Клайда в товариство так, щоб не викрити своєї участі в цьому і не скомпрометувати себе, якщо вся витівка невдало закінчиться.

Справа в тому, що молодші члени значних лікурзьких родин — молодь, яка виховувалася в школі Снедекер, — організували щось подібне до клубу під назвою "Тепер і потім". Клуб не мав ні певної організації, ні свого приміщення. Кожний, хто за своїм становищем у товаристві міг перебувати в цьому клубі, мав право запрошувати до себе членів клубу на обід, танці або чай.

Як це було б просто, думала Сондра, підшукуючи зручний спосіб увести Клайда в світ, якби хто-небудь запросив його на такий вечір. Можна, наприклад, підказати цю думку Джіл Трамбал: нехай вона влаштує вечірку для членів клубу і запросить Клайда. Ця хитрість дасть Сондрі нагоду знову побачити його і визначити, наскільки він інтересний і що він таке.

І ось на перший четвер грудня було призначено обід для членів клубу та їхніх друзів з Джіл Трамбал в ролі хазяйки. На обід були запрошені Сондра і її брат Стюарт, Трейсі і Гертруда Трамбал, Арабелла Старк, Бертіна і її брат, ще кілька чоловік з Утіки та Гловеревіля — і Клайд.

Але щоб не дати Клайдові зробити який-небудь промах та оберегти його від недоброзичливих зауважень, вирішили, що не тільки Сондра, а й Бертіна, Джіл і Гертруда будуть уважні і люб'язні з ним. Вони подбають про те, щоб він завжди мав партнершу для танців, ні за столом, ні під час танців не залишався сам, — словом, вони вміло передаватимуть його з рук на руки, поки вечірка не закінчиться. Отже й інші можуть зацікавитися ним, і не буде розмов про те, що Сондра єдина з найкращого товариства Лікурга люб'язна з ним, і все це було особливо неприємно принаймні Гілбертові, якщо не Беллі та іншим членам сім'ї Гріфітсів.

І цей план було втілено в життя.

Таким чином, якось на початку грудня, тижнів через два після зустрічі з Сондрою, Клайд, повернувшись з фабрики, із здивуванням побачив на комоді біля дзеркала кремовий конверт. Адресу було написано крупним і недбайливим незнайомим почерком. Клайд узяв конверт і з подивом оглянув його, не розуміючи, від КОГО б цей лист міг бути. На зворотному боці були ініціали: "Б. Т." або "Д. Т." — він не міг розібрати: букви були переплетені в хитромудрій монограмі. Розпечатавши конверт, він вийняв картку, на якій було написано:

"КЛУБ "ТЕПЕР І ПОТІМ"

У ЧЕТВЕР 4 ГРУДНЯ

ДАЄ СВІЙ ПЕРШИЙ ЗИМОВИЙ

ОБІД З ТАНЦЯМИ

В ДОМІ ДУГЛАСА ТРАМБАЛА,

УІКІГІ АВЕНЮ, 135,

КУДИ ВАС ПРОСЯТЬ ПОЖАЛУВАТИ.

ПРОСЬБА ВІДПОВІСТИ МІС ДШІЛ ТРАМБАЛ.

На звороті картки тим самим недбайливим почерком, що й адреса на конверті, було написано:

"Дорогий містер Гріфітс, думаю, що Вам це дасть задоволення. Все буде зовсім запросто, і я певна, що Вам сподобається. Якщо згодні, напишіть Джіл Трамбал.

Сондра Фінчлі".

Зовсім приголомшений, Клайд стояв і дивився на приписку. Після своєї другої зустрічі з Сондрою він упертіше, ніж будь-коли раніше, мріяв про те, щоб якось пройти в це вище товариство, вибратися з жалюгідного середовища, яке оточує його тепер. Справді ж, він надто хороший для цього буденного світу. І от перед ним запрошення світського клубу, про який він, правда, ніколи не чув, — але, очевидно, це щось виняткове, коли в нього входять такі значні особи. І на звороті картки — власноручна приписка Сондри! Чи не чудо це!

Він був такий вражений, що насилу міг справитися з своєю радістю: почав ходити вперед і назад, розглядаючи себе в дзеркалі, вимив руки, обличчя і, вирішивши, що галстук на ньому недосить гарний, змінив його. Думки його линули то наперед, до наступного візиту (як йому одягнутися для цієї нагоди?), то назад, до зустрічі з Сондрою. Як вона дивилася на нього, як усміхалася! В той же час він мимоволі питав себе, що подумала б Роберта, коли б яким-небудь чудом побачила його в цю хвилину, побачила, який він радий цій записці. Так, звичайно, не додержуючи більше моральних правил своїх батьків, він дозволив собі зав'язати такі відносини з Робертою, що вона, безперечно, страждала б, якби довідалась про причину його теперішнього настрою. Ця думка чимало збентежила його, але анітрохи не змінила його ставлення до Сондри.

Надзвичайна дівчина!

Така красуня!

І така багата, і таке значне місце посідає в товаристві!

Клайдове мислення завжди було язичеське, чуже всяким умовностям; і тепер він серйозно питав себе, чого б йому не перенести свою увагу з Роберти на Сондру, якщо мрії про неї дають йому більше задоволення. Роберта не повинна знати про це. Вона не може прочитати його думки, ке може знати про те, що з ним діється, якщо він сам їй не скаже, а він, зрозуміло, нічого їй не казатиме. Та й що тут поганого, якщо він, бідняк, прагне потрапити у вищий світ? Адже бували випадки, коли такі ж бідняки одружувалися з такими багатими дівчатами, як Сондра.

Незважаючи на те, що сталося між ним і Робертою, — він ясно пам'ятав це, — він ніколи не обіцяв одружитися з нею. Він, мабуть, одружився б тільки в одному випадку… Але такий випадок, думав він, покладаючись на знання, набуті в Канзас-Сіті, навряд чи можливий.

Нова зустріч з Сондрою, яка так раптово стала на його шляху, підстьобнула його і без того палку уяву. Ця богиня, яка безмежно захоплювала Клайда, зволила в своєму прикрашеному позолотою і мішурою храмі згадати про нього і так відкрито й просто запропонувала запросити його. І вона сама, безперечно, буде там, — думка ця страшенно хвилювала його.

Що подумають Гілберт і всі Гріфітси, коли почують, що він буде на цьому обіді,— а вони, звичайно, почують… або зустрінуть його ще де-небудь, адже Сондра може запросити його і вдруге… Подумати тільки! Розсердяться вони чи будуть задоволені? Почнуть думати про нього гірше чи краще? Кінець кінцем, він до цього непричетний. Його запросили люди того ж кола, що й самі Гріфітси, — люди, яких Гріфітси не можуть не поважати. І тут не було жодних хитрощів з його боку, — все це цілковита випадковість, він нікому не нав'язувався. І хоч як погано Клайд розбирався у відтінках людських відносин, все ж потай він з насмішкуватим задоволенням думав про те, що тепер Гілберт і Гріфітси повинні будуть, хочуть того чи не хочуть, визнати його і навіть запросити до себе. І справді, якщо інші його запрошують, то як можуть вони, родичі, уникати його?

О, радість! І це — всупереч презирству Гілберта. Клайд розреготався, подумавши про це, бо почував, що хоч як обурюватиметься Гілберт, дядько і Майра навряд чи будуть незадоволені, і, отже, нема чого боятися таємного бажання Гілберта помститися йому.

І що за чудо це запрошення? Що може означати приписка Сон-дри? Якби вона не цікавилася ним хоч трошки, вона не написала б йому, — звичайно, ні! Думка ця так схвилювала Клайда, що він майже не міг їсти під час обіду.