Американська трагедія - Сторінка 71

Проте на тих, хто бачив Клайда того вечора у Трамбалів, справили таке враження його м'які, приємні манери та інтерес Сондри до нього, що всі вони, особливо дівчата, ладні були прийняти його в свою компанію.

Ось чому через два тижні, коли Клайд, вибираючи в магазині Старка недорогі різдвяні подарунки для матері, батька, сестер, брата і Роберти, зустрів Джіл Трамбал, теж зайняту покупками, вона запросила його на вечір з танцями, який влаштовувала Ванда Стіл на другий день — в передодень різдва — у себе в Гловерсвілі. Джіл збиралася туди з Френком Гаррієтом, але не знала точно, чи буде там Сондра: її запрошували кудись в інше місце, та вона все-таки мала намір приїхати в Гловерсвіль, якщо зможе. Але, додала Джіл, її сестра Гертруда буде рада, якщо Клайд погодиться супроводжувати її. Це був чемний спосіб забезпечити Гертруді кавалера. Крім того, Джіл знала: якщо Сондра почує, що Клайд буде в Стілів, вона постарається якось звільнитися від іншого запрошення.

— Трейсі охоче заїде за вами, — продовжувала вона, — або… — вона завагалася, — може, ви пообідаєте у нас перед поїздкою? Запросто, по-сімейному. Ми будемо вам дуже раді. У Ванди почнуть танцювати не раніше від одинадцятої.

Танці було призначено на п'ятницю — саме цей вечір Клайд ще раніше обіцяв провести з Робертою, бо в суботу вона виїжджала на три дні різдвяних свят до своїх батьків, — досі вони з Клайдом не розлучалися на такий довгий час. Роберта приготувала йому подарунок— самописну ручку і "вічний" олівець, — і тому їй особливо хотілося, щоб він прийшов до неї в останній вечір перед від'їздом, про що вона йому не раз говорила. І він теж хотів у цей вечір зробити їй сюрприз: подарувати туалетне приладдя.

Але тепер він надто зрадів можливості зустрітися знову з Сондрою і тому вирішив порушити свою обіцянку, хоч і розумів, що це буде нелегко і непорядно щодо Роберти. Хоч як сильно він був захоплений Сондрою, він все ж був прихильний до Роберти, і йому не хотілося засмучувати її… Він знав, яка вона буде розчарована! І в той же час йому так лестило і так радувало це несподіване, хоч і запізніле визнання вищого кола, що йому й на думку не спадало відмовитися від запрошення Джіл. Знехтувати можливістю побувати в гостях у родини Стіл, та ще в товаристві Трамбалів і без усякої допомоги Гріфітсів! Нехай це буде негарно, жорстоко, нехай це буде зрадництво щодо Роберти, але зате він побачить Сондру!

Отже, він заявив, що приймає запрошення, і тут же вирішив зайти до Роберти і попросити перед нею вибачення; він вигадає яке-небудь пояснення, скаже, наприклад, що Гріфітси запросили його на обід. Для неї це досить переконливий і незаперечний довід. Але він не застав її дома і вирішив, що поговорить з нею завтра вранці на фабриці,— напише записку, якщо потрібно буде. Щоб утішити Роберту, Клайд вирішив, що він пообіцяє проводити її в суботу до Фонди, і тоді передасть їй подарунок.

Та в п'ятницю вранці на фабриці, замість того, щоб поговорити з нею серйозно і показати їй, що він дуже зажурений, Клайд тільки шепнув:

— Я не можу прийти до тебе сьогодні, люба. Мене запросили до дядька, і я неодмінно повинен бути у нього. Не знаю, чи зумію забігти й потім. Постараюсь, якщо буде не дуже пізно. Але якщо ми сьогодні не побачимось, я проводжатиму тебе завтра до Фонди. Я хочу тобі дещо подарувати. Ти не сердься. Розумієш, я тільки вранці одержав запрошення, а то б я попередив тебе раніше. Ти не гніваєшся, правда?

Він подивився на неї з найсумнішим виглядом, намагаючись показати, що дуже засмучений. Роберта заперечливо похитала головою, немовби кажучи: "Ні, не гніватимусь", але вона була дуже засмучена і пригнічена тим, що Клайд з такою легкістю знехтував її подарунками і можливістю перебути з нею щасливий вечір. Це сталося вперше, — і вона питала себе, що може провіщати така раптова втеча? Досі Клайд завжди був надзвичайно уважний до неї; своє захоплення Сондрою він приховував під напускною незмінною ніжністю, якої було цілком досить, щоб обманути Роберту. Можливо, те, що він сказав, — правда, і він не міг відмовитися від запрошення. Але ж вона так мріяла про цей вечір! І тепер вони не бачитимуть одне одного цілих три дні! На фабриці, а потім і вдома її охопили гіркі сумніви. Клайд міг би принаймні зайти до неї від дядька, щоб вона могла віддати йому свої подарунки, та він сказав, що обід, найімовірніше, пізно закінчиться. Він не певний, що зуміє звільнитися. Може, після обіду вони всі разом ще куди-небудь поїдуть.

Тимчасом Клайд подався спочатку до Трамбалів, потім до Ванди Стіл і скрізь зустрів таку увагу, про яку місяць тому не міг і мріяти. В домі Ванди Стіл його зразу познайомили з безліччю людей, які, побачивши, що він приїхав з молодими Трамбалами, і довідавшись, що він Гріфітс, одразу запросили його до себе або дали зрозуміти, що незабаром запросять. Кінець кінцем його як найлюб'язніше запросили на новорічний вечір до Вендемів у Гловерсвілі і на обід і танці на передріздвяний вечір до Гаррієтів у Лікурзі; на цей вечір було запрошено Гілберта і Беллу, а також Сондру, Бертіну та інших.

Нарешті близько опівночі приїхала й сама Сондра в супроводі Скотта Ніколсона, Фредді Селса і Бертіни; спершу вона удавала, ніби й гадки не має, що він тут, але під кінець удостоїла його привітним: "Хелло! Не сподівалася зустріти вас тут!" Вона була надзвичайно зваблива в ефектно накинутій на плечі темночервоній іспанській шалі. Та Клайд з самого початку відчував, що вона знала про його присутність тут, і, вибравши першу зручну хвилину, підійшов до неї і спитав вкрадливо:

— Ви згодні танцювати зі мною сьогодні?

— Так, звичайно, якщо ви мене запросите. Я думала, що ви, можливо, вже забули мене, — пожартувала вона.

— Хіба я можу забути вас! Я тільки тому й приїхав сюди, що сподівався знову побачити вас. Після нашої останньої зустрічі я не міг думати ні про кого і ні про що, крім вас.

Справді, він так сліпо захоплювався нею, всіма її манерами і вчинками, що й ця її удавана байдужість не обурювала, а тільки ще більше приваблювала його. І тепер сила і щирість його почуття зовсім скорили Сондру. Його очі звузилися і палали таким бажанням, що вона відчула незвичайне хвилювання.

— О, ось які приємні речі ви вмієте говорити! І як це у вас любо виходить! — Вона дивилася на нього, посміхаючись, поправляючи великий іспанський гребінь, який був у цей вечір у неї у волоссі.— Ви говорите так, наче й справді це почуваєте.

— Ви хочете сказати, що не вірите мені, Сондра? — спитав він палко/і те, що він удруге назвав її на ім'я, тепер схвилювало її так само, як і його. Цього разу вона вирішила не сердитись, бо його сміливість була їй приємна.

— Ні, звичайно, я вірю, — вперше вона говорила з ним нерішуче, трохи хвилюючись. Вона відчула, що тепер їй важче знаходити правильну лінію поведінки і більш-менш стримувати Клайда. — Ну, кажіть же, який танець залишити за вами, а то, я бачу, за мною йдуть, — і вона з лукавою і задьористою посмішкою протягнула йому маленьку програмку. — Хочете одинадцятий? Це вже скоро, зараз буде десятий.

— І це все?

— Ну, ще чотирнадцятий, якщо ви такий жадібний, — засміялася вона, дивлячись прямо в очі Клайдові, і цей усміхнений погляд цілком скорив його.

Танцюючи потім з Френком Гаррієтом, вона довідалася, що Клайда вже запросили до Гаррієтів на передріздвяний вечір і що Джессіка Фент запросила його в Утіку на зустріч Нового року; і Сондра вирішила, що на нього тепер чекають справжні успіхи, і він, мабуть, зовсім не буде таким тягарем для товариства, як вона боялася. В ньому є якась чарівність, це безперечно. І він такий відданий їй! Цілком можливо, думала вона, що тепер, коли Клайд прийнятий у сім'ях, що посідають значне становище, й інші дівчата настільки зацікавляться і навіть захопляться ним, що захочуть привабити його до свого почту. Марнославна і гордовита, вона вирішила, що не допустить цього. Тому, танцюючи вдруге з Клайдом, вона сказала:

— Вас, здається, на святий вечір запросили до Гаррієтів?

— Так, і за все це я вдячний вам, — гаряче сказав він. — Ви теж там будете?

— Ні, і мені дуже шкода. Я туди запрошена, і тепер мені дуже хотілося б піти, але, розумієте, я ще раніше умовилася поїхати на свята в Олбені і потім у Саратогу. Я виїжджаю завтра і повернуся напередодні Нового року. Але друзі Фредді влаштовують у Скенек-теді грандіозну зустріч Нового року, там буде ваша кузина Белла, і мій брат Стюарт, і Грент, і Бертіна. Якщо хочете, можете поїхати з нами.

Вона ледве було не сказала "зі мною", але стрималася. Вона вирішила показати всім подругам свою владу над ним: вони переконаються в цьому, коли він заради неї відмовиться від запрошення міс Фент. А Клайд одразу ж погодився, захоплений можливістю знову зустрітися з нею.

В той же час його здивувало і майже злякало, що вона так побіжно, мимохідь і проте рішуче влаштовує його зустріч з Беллою. Та, звичайно, відразу розповість удома, що він буває в товаристві Сондри і її друзів. Що може з цього вийти? Як би там не було, а Гріфітси досі не запрошували його до себе — навіть на різдво. Але ж їм стало відомо, що Сондра підвезла його в своїй машині і що його потім запросили до клубу "Тепер і потім", але не вжили ніяких заходів. Гілберт був дуже розгніваний, його батьки спантеличені і, не знаючи, як бути далі, поки що відмовчувалися.

Але компанія, в яку Сондра запросила Клайда, повинна була залишитися в Скенектеді до другого ранку, — обставина, про яку вона не дала собі клопоту попередити Клайда. А він зовсім забув, що Роберта на той час повернеться з Більца і, після того як він залишив її одну в передодень різдва і після триденної розлуки, звичайно, чекатиме, що він зустрше з нею Новий рік. Про це ускладнення він подумав набагато пізніше. А тепер він відчував себе немов у раю, бо ж Сондра подумала про нього, — і одразу захоплено погодився.

— Але знаєте, — застерегла його Сондра, — ви не повинні виявляти мені надто багато уваги, коли ми з вами зустрічаємося. І не ображайтеся, якщо я буду не дуже уважна до вас. Бо інакше мені не можна буде часто з вами бачитися. Мої батьки, знаєте, дивні люди, і дехто з моїх друзів теж… Але коли ви будете просто в міру люб'язні і навіть трошки байдужі,— розумієте? — тоді ми все-таки зможемо зустрічатися взимку.