Дерсу Узала - Сторінка 15

Мисливці кажуть, що бували випадки, коли вовки нападали і на людину.

Край поширення червоних вовків — долина річки Уссурі, Південно-Уссурійський край і прибережна місцевість на північ од затоки Ольга до мису Плитняк. Інакше кажучи, північна межа району, де вони мешкають, збігається з межею поширення диких кіз і плямистих оленів. Найчастіше червоні вовки трапляються в Посьєтському, Барабашському і Суйфунському районах.

Трохи відпочивши біля річки, ми рушили далі і надвечір дійшли до берега моря.

Наступний день, 31 серпня, ми провели на річці Сяо-Кемі, відпочивали і збиралися з силами. Старовіри, упевнившись, що ми не втручаємося в їхнє життя, змінили своє ставлення до нас. Принесли нам молока, масла, сиру, яєць і хліба, розпитували, куди ми йдемо, що робимо і чи селитимуть біля них переселенців.

Розділ восьмий ТАКЕМА

Птахи на березі моря.— Населення.— Дугоподібні гірські складки.— Річка Ілімо.— Бабуся з онуками.— Річка Цімухе.— Лісовик і сліди тигра,— Ізюбр.— Пороги.— Переправа вбрід.— Бівуак старого китайця.

Сьогодні перший день осені (1 вересня). Після полудня ми залишили річку Сяо-Кему і перейшли на Такему. Ця відстань невелика — тільки сім кілометрів при добрій стежці, прокладеній паралельно берегу моря.

Навколишні гори — невисокі розмиті горби з пологими схилами — складаються з метаморфізованих базальтів, авгі-тового андезиту і туфів. На Такему ми прийшли рано, але довго не могли переправитися через річку. На її правому березі, біля . гирла, паслися копі під наглядом старого китайця і кульгавого тази. Останній, за словами старого, поїхав на човні в село по продукти і має незабаром повернутися. Поки стрільці гріли чай, я знічев'я пішов на берег моря подивитися птахів.

Переліт щойно почався. Насамперед я помітив сірих качок і вузьконосих чирків. І тих, і тих було дуже багато. Перші дуже лякливі. Вони не підпускали до себе людину і, зачувши кроки, миттю злітали. Другі — маленькі сірі качечки з синіми дзеркальцями на крилах — сумирні і довірливі, намагалися тільки трохи відпливти вбік. В іншому місці я побачив кілька чернів. Чорні, з синім полиском і з білими плямами на спині, вони швидко плавали по лагуні і часто пірнали. Я вбив двох птахів, але їсти їх не можна було, бо м'ясо дуже відгонило рибою. На другому березі зграйками ходило багато куличків. Деякі з них перелітали на наш бік. Це були червононогі чепуруни. Біля води метушилися каменешарки — гарні рябенькі пташечки, теж з червоними ногами. Вони бігали по воді і щоразу, коли відходила хвиля, зазирали під каміння, перевертали травинки, шукаючи корму. Ближче до моря трималися найкрасивіші кулики-сороки — з червоними дзьобами і ногами сіро-фіолетового кольору. Вопи підпускали людину не ближче як на сто п'ятдесят — двісті кроків, потім знімалися по черзі і, відлетівши кроків на чотириста, знову сідали біля води, озираючись навколо. Біля гирла річки поодинці бігали по камінню, махаючи хвостиками, граціозні плиски, які зовсім не боялися людини. У морі плавали звичайні кам'янушки, які, мабуть, і не збиралися відлітати. їх не турбувало наближення холоду.

4 Надходила пора ходу кети, і в морі перед гирлом Та-кеми було безліч чайок. Уже кілька днів ці птахи поодинці кудись летіли на південь. Потім вони зникли і ось тепер несподівано з'явилися знову, але вже зграями. Інколи чайки разом зривалися з води, перелітали через бар і сідали в заводі річки. Я вбив двох птахів. Це були, як виявилося, тихоокенські клуші.

На Такемі зовсім нема фазанів, хоч китайці обробляють тут землю вже понад десять років. Це пояснюється тим, що між річками Санхобе і Такемою лежить пустельний край, без нив і городів. Мабуть, річка Такема в Зауссу-рійському краї є північною межею зони поширення звичайної білобокої сороки, такої звичної для Ольгинського району. Далі на північ по узбережжю моря кількість цих птахів швидко зменшується.

Нарешті кульгавий таза повернувся, і ми почали готуватися до переправи. Це було не так уже й легко, як здавалося з берега. Течія в річці була дуже бистра, перевіз-ник-таза щоразу піднімався вверх по воді метрів на триста і потім уже пускався до протилежного берега, щосили впираючись жердиною в дно річки, і все ж течія зносила його аж до гирла.

У пониззі річка Такема поділяється па три рукави. Всі вони впадають у довгу заводь, яка тягнеться вздовж морського берега і відокремлена від нього піщаним валом. Раніше гирло Такеми було за дванадцять кілометрів од моря, там, де долина звужується і утворює "щоки". Про це вл-разпо свідчать сліди корозії21 з лівого боку долини, біля підніжжя відсунутих тепер у глиб країни берегових круч з акліролодібного граніту.

Кілометрів за десять од моря правий берег річки скелястий і складається з міцного граніту, що не піддається руйнуванню, з численними жилами яфаніту і скіліту.

Перепливши на другий бік річки, ми пішли до фапз, що стояли вдалині. Населення Такеми мішане —' китайці і тази. Китайських фанз 23, тазівських 11.

У горах з правого боку річки, проти фанзи Сіу Фу, китайці мили золото, але кинули цю справу, бо добутий дорогоцінний метал не виправдував затрачених зусиль.

Тази па річці Такемі ті самі, що й у Південно-Уссурійському краї, але вони мщлпе зазнали впливу китайців. Живуть вони у фанзах, уміють робити човни і лижі, влітку обробляють землю, а взимку соболюють. * Розмовляють

по-китаиському, по-удегеиському знають тільки лічбу та окремі слова. Китайці на Такемі — цілковиті господарі річки; тубільці тут затуркані, у китайців вони, як і скрізь,— неоплатні боржники.

Коли ми підходили до селища, назустріч нам вийшов старшина Сю Кай. Це був благовидий дідусь із сивою бородою. Місцем стоянки я вибрав фанзу таза Сіу Фу, що самотньо стояла за протокою.

На другий день, 2 вересня, ми не вирушали в дорогу. Любителі риболовлі ходили на річку. Піймали три кети, одну горбушу і два бички-головачі з рябим забарвленням і оранжевою смугою на темно-оливковому спинному плавці. Всі інші приводили до ладу одяг і чистили зброю.

Порадившись із тазами, я вирішив іти вгору по річці Такемі

3 Дерсу, Чжан Бао, Ариніним і Чан Ліном, племінником горбатого тази, що втік з річки Іодзихе. О. І. Мерзлякову з рештою мулів звелів іти на річку Амагу і там чекати на мене.

Вихід було призначено на другий день, але здійснити його не пощастило через негоду. Нарешті

4 вересня дощ перестав. Тоді ми зібрали свої торбинки і після полудня вчотирьох вирушили в далеку дорогу.

На північ од мису Видний прибережна смуга в географічному відношенні — це край, зовсім не схожий на те, що ми бачили далі на південь.

Цікавою рисою цієї частини За-уссурійського краю є розташовані дугою гірські складки. Тому й напрям течії річок до моря дугоподібний. Саме такими річками є Такема, Кусун, Кулумбе й Амагу. Перші дві немовби обіймають інші, причому верхів'я Такеми заходять за верхів'я Кусуну. Кулумбе й Амагу, в свою чергу, охоплюють річки Вандагоу, Найну і Момокчі. Річка Такема завждовжки понад сто двадцять кілометрів. Тече вона поздовжньою долиною і в нижній течії прориває гірський хребет. Такема — річка бистра, багатоводна і надзвичайно порожиста. Ширина її в нижній течії — шістдесят метрів, а глибина — до півтора метра.

Від тазівських фанз угору по долині йде стежка. Вона веде лівим берегом річки і всіляко уникає бродів. Там, де долина звужується, доводиться видиратися по скелях і навіть іти вбрід по воді. Перші "щоки" (з кварцо-порфіро-вого туфу) лежать за дванадцять кілометрів од моря, другі — на два з половиною кілометри вище. В оголеннях тут можна побачити діабазовий і дуже хлоритизований порфірит. У заглибині однієї скелі китайці влаштували кумирню, присвячену божеству, що охороняє ліси й гори.

За "щоками" долина знову ширшає. Ця місцевість зветься Ілімо, так само, як і річка, що * впадає в Такему з правого боку. Довжина річки тридцять п'ять кілометрів, а утворюють її три гірські струмки. Найцікавіші з них — ліва її притока Чаку, з перевалом на Такунчі (притока Такеми). За словами тубільців, у верхів'ї Чаку є висока скеляста сопка, яку китайці називають Ян-Лаза (тобто "Трубчаста скеля"). Середнє безіменне джерельце приведе мандрівника на річку Білімбе, а праве — на річку Сяо-Кему.

Долина річки Ілімо пряма, в нижній частині відкрита і кам'яниста. З лівого боку її тягнуться тераси, місцями болотисті і зарослі рідколіссям з чорної берези, липи і модрини.

Біля гирла річки Ілімо ми знайшли дві маленькі на-півзруйновані фанзочки. В одній з них жили бабуся з онуками — дев'ятирічним хлопчиком і дівчинкою семи років. У цих дітей батько й мати померли від віспи два роки тому. Китайці скористалися беззахисністю бабусі і обібрали її дочиста: відняли житло, городи, курей, свиней і навіть собак. Бідолашній бабусі не лишилося нічого, як перекочувати на Ілімо й оселитися тут у самотності. Я застав сім'ю в страшному убозтві. Хлопчик ловив рибу і тим годував бабусю та свою сестричку.

Ніде втрата чоловіка не буває таким нещастям, як у тазів. Із смертю годувальника сім'ї з'являються кредитори. Мов хижі птахи, вони накидаються на майно покійного і до нитки оббирають вдову. До душевних страждань жінки приєднується ще страх, що її виженуть із житла, страх перед злиднями і розлукою з дітьми, яких китайці звичайно продають у рабство на чужину.

Мені стало шкода бабусю, і я дав їй три карбованці. Вона розгубилася, заплакала і просила мене не казати про це китайцям. Попрощавшись із нею, ми пішли далі. Хлопчик проводжав нас до річки Цімухе.

Від гирла річки Ілімо Такема повертає на північ і тече у цьому напрямі кілометрів шість чи сім. Вона весь час тримається правого боку долини і протікає біля підніжжя гір, які вкриті осипами і майже зовсім не мають рослинності. Ці гори складаються з глинисто-кам'янистих^ сланців і гранітного порфіру. З лівого боку річки тягнеться широка смуга землі, вільна від лісу. Тут можна бачити подвійні тераси, які добре збереглися. Дерева, розкидані поодинці і невеликими групами, надають їм мальовничого вигляду.

Долина Цімухе є ніби продовженням долини Такеми. Із зелені лісу біля її гирла височить самотня скеля, яка може правити за прекрасний орієнтир. Вдалині видніє високий, зовсім безлісий гірський хребет, що оперізує басейн річки Такеми з північно-східного боку.

Від річки Цімухе Такема робить крутий заворот на захід і тече по ущелині між горами, що складаються з польовошпатового порфіру та незначної кількості хлориту; з правого боку трапляються оголення фельзитів і кварцового порфіру з епідотом.