Герої пустинних горизонтів - Сторінка 34

Зеїн розумів також, що ця самовідданість, це щире служіння Справі племен і зробили Гордона таким запальним послідовником принца. Та й в самому Зеїні щирість Гаміда розвіяла будь-яку недовіру і викликала почуття справжньої прихильності до нього. І тепер бахразець відповів Гаміду, що хоч залишається непохитним у своїх класових переконаннях, однак дозволяє собі повірити в єдиного на світі чесного та безкорисливого принца. Отже, почавши з політики, Зеїн закінчив висловленням сердечної приязні.

— Одне лише я можу обіцяти вам, _ промовив бахразець, — короткочасне політичне заворушення серед робітників промислу досить серйозне, щоб затримати бахразь-кий гарнізон і відвернути напад на Істабал.

Гамід схвильовано обняв його.

— Саме про це я й хотів просити вас, тільки — зробіть це швидше! Якомога швидше!

І хоч він не висловив уголос надії, що цей захід може врятувати все Повстання, його обійми сказали про це, і Зеїн був зворушений.

— А що чути про Гордона? — спитав бахразець.

— Навряд чи я можу чим-небудь допомогти йому тепер, — відловів Гамід. З усіх боків до них долинали зловісні пронизливі свистки бахразьких патрульних броньовиків. — До нього приєднався мій брат Саад, загнавши, як коня, одну з машин Сміта. їх оточили в болотах, але вони все ще тримаються Два воїни Гордона привезли мені зніст-ку про його біду Так чи інакше, я зараз не можу піти на виручку до Гордона і не можу відрядити й єдиного вершника, щоб довідатися, в якому він становищі.

Те, що Зеїн почув, засмутило і стурбувало його. Він —засипав Гаміда запитаннями; деякі з них звучали, можливо, занадто гостро й осудливо. Принц швидко перебив його, відказавши:

— Якщо я втрачу своїх братів Саада й Гордона, то я більше, ніж хто інший, оплакуватиму їх. Але плакати тепер я не можу. Щось далеко трагічніше насувається на мене.

Зеїн знизав плечима, нагадавши цим жестом Гордона, коли його раптом ловлять на якомусь м'якосердому вчинку.

— Ет англійці однаково пощадять його,— кинув він і пішов Пішов до англійського нафтопромислу виконувати своє завдання.

Очевидно, після розмови з Зеїном Гамід усе ж відчув докори совісті, бо він попросив Сміта перерізати нафтопровід вздовж північно-західного кордону, біля болот, з тим, щоб зробити останню спробу виручити Гордона.

— Чи зробите ви це? Чи ладні ви перерізати англійський нафтопровід, щоб врятувати Гордона?

Гамід ставив ці запитання прямо, хоч і не різким тоном, тому що досі не знав, як йому розмовляти з Смітом: він надто жалів цього чоловіка, щоб бути з ним цілком щирим, й відчував до нього надто великі симпатії, щоб виказувати презирство. Все лихо полягало в тому, що між ними не існувало ідейної спільності. В своєму поводженні з Смітом Гамід завжди залишався принцем, милостивим принцем. І хоч він шкодував про це, однак змінити своє ставлення де механіка не міг. Сміт же поводився з Гамідом, як рівний з рівним, але, зберігаючи застиглу статечність, він водночас був сповнений шанобливого благоговіння. А останнім часом, коли неминучість катастрофи стала очевидною, це благоговіння перейшло в німу покору, досить характерну в таких випадках для англійських солдатів. Гаміду дуже подобалася ця дисциплінованість, і, щоб випробувати її, він навмисне запитав:

— Я вимагаю надто багато від вас, Сміт?

Запалені очі на неголеному обличчі Сміта висловлювали таку ж саму сумлінну старанність. Здавалося, воєнні невдачі пригнічували його значно більше, ніж Гаміда— наче він укав усю душу в цю боротьбу, а Гамід— нічого.

— Ви вважаєте, що пошкодження нафтопроводу відверне увагу бахразців до такої міри, що Гордон зможе втекти? — з сумнівом запитав він.

— Це залежить від того, що вам вдасться зробити в

нафтопроводом, _ відповів Гамід. — Розірвіть його на

шматки, й Гордона буде врятовано. Попсуйте його тільки дя годиться, жаліючи, й Азмі схопить Гордона й замордує його.

Гамід сподівався, що Сміт заговорить про свої вірнопідданські почуття, про свою безмежну відданість Справі арабів. Але той мовчав, як справжній англійський солдафон —: немов під час рейдів у своїх броньовиках він розучився розмовляти. Щоправда, він показував такі чудеса на своїх машинах, що Гамід кінець кінцем вирішив тримати його з одним броньовиком коло себе, хоч і зазнавав гризоти за це егоїстичне рішення, бо вважав, що позбавляє Сміта можливості робити ще більші подвиги. А втім, тепер, коли Сміт дістав нагоду наслідувати героїчний приклад свого англійського напарника, Гамід побачив, що англійське серце механіка не лежить до цього, і принц пригадав, що казав йому колись про Сміта Гордон:

"Сміт — остров'янин, Гамід, і в нього сердце любителя камінів Це робить його вірнопідданим. Тому ніколи не розраховуй на те, що він хоч у будь-чому зрадить своїх англійських володарів".

— Можливо, якби я пробився до нього на броньовику, — сказав Сміт, — то мені вдалося б вивезти його звідти. Його й Саада. Але це б значило кинути інших напризволяще.

— І ви могли б зробити таке?

— Ні! — відповів Сміт. Та однаково Гордон не погодився б втекти звідти в такий спосіб. — І він промурмотів по-англійськи:—Чорта лисого я став би пропонувати йому таке — він би мені вже відповів!..— Сміт зітхнув і сказав по-арабськи:—Я поїду. Так. Поїду. Коли б тіьки вдалося поодертися крізь юрму цих верескливих бахрачців

Що Сміту вдасться проїхати, Гамід не мав аніякого сумніву. Але чи буде він нівечити англійський нафтопровід?

"Цілком можливо,— відповів він сам собі,— бо в таких випадках похмурий гумор завжди кращий за трагіччі сумніви. Але він, видно, і сам ще не знає. В цій щирій англійській душі ще тільки зароджується вагання. А втім, скидається на те, що навіть англійці не від того, щоб поко-пирсатися у своїх душах!"

Гордон, оточений з усіх боків на невеликій ділянці посеред болот, все ж не хотів займати оборонної позиції Рятуючись від переслідувачів, він вів свій загін до пустині навмання, і Азмі-паші, який добре знав свої мисливські угіддя, легко вдалося відрізати Гордону путь. Оточені кочовики проте мали змогу переховуватись в непролазному очереті й маневрувати на маленькому клаптику неприступної для ворогів суші. І цього було досить, щоб вони відчували себе в безпеці.

— Азмі гадає, що він полює на кабанів, а старий Мартін уявляє собі, ніби він провадить воєнну операцію. — Так Гордон пояснював своїм кочовикам тактику противника. — Якщо Азмі збирається полювати на нас, як на кабанів, то він має рацію. Але навряд чи він знає, з якого боку підступитися до нас. А воєнною операцією нас тут не візьмеш...

Кінець кінцем до них з'явився рятівник в особі Фрімена. На щастя, саме тоді, коли Бекр побачив Фрімена посеред болота, — на верблюді й під білим прапором, — здивування араба виявилося сильнішим за його стомлену руку.

— Ніякої тобі поваги від цієї людини, — поскаржився Бекр, здаючи Фрімена Гордону. — Він думає, що я не можу вбити його.

Бекр, цей шибайголова, був просто стомлений. Утома прозвучала й у відповіді Гордона:

— Ет, не чіпай ти його. Він, певно, приїхав рятувати нас — привіз яку-небудь солодку обіцянку Азмї-паші. — І, звертаючись до Фрімена, він промовив: — Щастя ваше, що вас перестрів Бекр. Бо всі інші так здичавіли, що навряд чи зважили б на ваш ідіотський бідий прапор. "А втім, вони так здичавіли, що й на мене зважати не хочуть. От якби ти дізнався про це!" додав він у думці. Тепер, коли справжня боротьба скічилася, розвіялась 'і відданість бродяг, і Гордон гадав, що вони втечуть від яього при першій нагоді. Програвати бої, і не розчаровуватись — на таке вони були нездатні.

— Я, власне, приїхав від Гаміда,— з бадьорим виглядом промовив Фрімен.

— Овва!

— Із його благословення! — Фрімен перейшов на англійську мову, і його розсудлива зовнішність й розсудливий голос пройнялися легким сумом.— Ваша зоря згасла, Гордон Ми перемогли Гаміда — і без великих зусиль. Але ми не учинили побоїща, ні, замість цього ми запропонували йому почесну капітуляцію. І мені гірко казати це, друже, але одна з умов капітуляції стосується вас Власне, це ідея генерала, а не моя. Гамід погодився на все, крім пункту про вас, Гордон. Це єдиний пункт, який викликав заперечення з його боку. Йдеться про вашу фанатичну підтримку Повстання. Про ваше нестямне душошукання за рахунок національних інтересів Британії. Про ваше перебування в Аравії, Гордон.

Про перебування Гордона в Аравії! В Аравії, в будь-якому пункті її, навіть отут, в очереті, на одному з старих мисливських бліндажів Азмі-паші... Гордон ударив ногою в глиняний верх споруди й звернувся де зажуреного Алі:

— Ось з чого почалася цивілізація, і ось як вона кінчається. Усі ми, якщо розміркувати, лише грязь і очерет, з яких товстуни будують собі бліндажі для полювання... Фрімен із співчуттям заговорив далі:

— Ці умови кращі від тих, які я б поставив Гаміду.

— Умови Гаміду! — повторив Гордон, немов лише тепер збагнув усю глибину лиха.— Великий боже!

— Адже ж все це мало коли-небудь скінчитися, Гордон,— сказав Фрімен.— Ось і скінчилося. І як просто!

"Просто!" —Гамід повинен припинити Повстання, розпустити військо кочовиків, піти з прикордонних районів у глиб пустині. За це Азмі гарантує принцеві особисту недоторканність, обіцяє залишити за ним його володіння Гі не вживати ніяких репресій проти повстанців. Але передусім кочовики повинні здати аеродром, а Гордон мусить скласти зброю й дати слово честі, що він залишить Аравійську пустиню й більше ніколи не повернеться сюди. Ніколи! Якщо Гордон візьме на себе таке зобов'язання, то генерал Мартін подбає, щоб англійські власті не переслідували Гордона, коли він приїде в Англію. І далі: всіх полонених кочовиків, і серед них бідолаху Юніса й Таліба (звичайно, якщо його спіймають), буде помилувано й випущено на волю.

— Мені здається, що ви, Гордон,— єдина ціна, яку генерал вимагає за мир в Аравії,— засміявся Фрімен.— Ви для нього — мало не все Повстання. Ви й призвідник його, ви й Гаміда збивали з вірного шляху. І що гірше за все, ви — англійський ренегат, який своєю присутні-, стю серед повстанців наводить їх на помихкову думку про те, ніби Англія прихильно ставиться до їхнього Повстання.

Гордон ходив туди і сюди в тяжкому мовчанні.

— Я розумію, таке знести нелегко,— Фрімена раптом охопило співчуття до цього маленького, похмурого чоловіка з надто великим і надто складним внутрішнім світом.