Герої пустинних горизонтів - Сторінка 54

Я думаю — чи не існує якого-небудь шляху, яким можна було б знищити цю розбіжність у ставленні до Бахразу — і не тільки між вами і мною, Гордон, а й між племенами й Бахразом.

— її можна прегарнесенько знищити. Звільніть племена, генерале.

— Ах, заждіть хвилинку...— дружелюбно почав був генерал Мартін.

Але в цю хвилину Нурі ввійшов у кімнату, несучи каву в турецькій чаші на мідному підносі. На пустотливому обличчі хлопчика був най лагідніший і найсмиренніший з виразів, і всім своїм виглядом він напрошувався на похвалу за добре виконану послугу.

— Володарю,— звернувся він до генерала з церемонним поклоном,— ця чаша благословить губи кожного, хто зробить честь доторкнутися до неї.

Якби в цю мить на вітру лопотіли стінки намету і верблюд гучно потягував носом біля входу, якби вершник, що наближається, вигукував здалека своє ім'я, а над пустинею котилася луна випадкового пострілу, — благородна послуга Нурі була б доречною. Але тут, в оточеному вологою зеленню англійському будинку, вона шокувала Гордона.

— Ще* ти робиш? — різко спитав Гордон у хлопця. Нурі підвів очі на нього.

— Володарю, я прислуговую твоєму гостеві.

— Ні!—крикнув Гордон.— Прислуговувати в міському будинку немає ніякої честі. Ти не повинен поводитись тут, як слуга! Чуєш — ніколи, ніколи більше не роби такого!

— Але, володарю, це ввічливість! І твоя мати...

Іще мить, і сльози обурення й болю бризнули б з очей Нурі, але в кімнату поспішно ввійшла місіс Гордон. Швидко привітавшись з генералом, вона взяла хлопчика за руку і спитала в Гордона, що трапилося.

— Він не повинен робити такого,—відповів Гордон.— У нашому будинку — не повинен.

— Це я підмовила його, Нед, — сказала місіс Гордон. Чи то інтуїтивно, чи то з виразу синового обличчя вона зрозуміла, що найбільше Гордона шокує присутність при цій сцені генерала, який може тепер подумати, що й він, Гордон, так само, як і Фрімен, робить з хлопця прислужника, її вразила себелюбна обмеженість цих побоювань сина.

— Це я підмовила його, Нед, — швидко повторила вона.— Я сподівалася, що генералу Мартіну і тобі приємно буде знов відчути арабську ввічливість.

Генерал лагідно, співчутливо посміхнувся і промовив по-арабськи:

"Якщо небо милостиво дарує нам блоху, то навіть її голодний укус нас облагороджує". Iі додав англійський еквівалент цього афоризму: — Жест — ось що головне, Гордон!

Тільки тепер Нурі збагнув, як розгнівався на нього Гордон. Залившись краскою і сльозами, хлопчик у дитячій нестямі тупнув ногою і з усієї сили вдарив себе долонями по вухах, щоб спричинити собі біль і вбити слова, що ввійшли туди. Потім він підбіг до дверей, навмисне, з лютою досадою хвицнув по них кілька разів носком і, вискочивши з кімнати, грюкнув дверима, показуючи всім, яка пристрасть бушує в ньому.

— Я дуже шкодую, що все це трапилося, Нед,— докірливо і з явним розчаруванням сказала місіс Гордон.— Мені слід було б бути більш розважливою.

Та Гордон засміявся, пустивши материн докір повз вуха.

— Ура! — крізь зуби промовив він.— Я знову побачив бурхливу пристрасть! Щирий гнів! Я мало не забув, що вони існують. Хай буде проклята наша англійська урівноваженість І Вона вже й мене почала псувати. Пийте каву, генерале, і пробачте мою дріб'язковість. Це все отой "Фрімен не виходить у мене з голови. Мамо! Налий нам, а потім сідай і слухай пристойний обмін думками про насильство в пустині.

Мати налила їм каву, але спокійно відмовилася слухати про насильство і, посміхнувшись до генерала, якому вона явно симпатизувала, пішла з кімнати. Вона все ще не могла вибачити синові його нестриманість.

— Насильство в пустинії—повторив генерал, сумовито, задумливо посміхнувшись.—Сподіваюсь, ви не затаїли на мене зло за те, що я розлучив вас з пустинею — і з насильством, Гордон.

— Певно, я ніколи не подарую вам цього, генерале. Але таїти за це зло на вас я не можу, бо це б означало визнавати себе переможеним.

— Радий чути таке. Ваше вигнання було сумною необхідністю, Гордон. Зате сказане вами зараз дозволяє мені запропонувати вам компроміс...

У словах генерала зазвучало вагання, і Гордон зрозумів, що Мартін має сказати щось дуже важливе.

— Компроміс?—луною повторив він.

— Так! — генерал заговорив рішуче й ваговито.— Я певен, Гордон, що в справі зміцнення миру в пустині ви могли б відіграти не меншу роль, ніж у розпаленні повстанської війни.

— Давайте до діла! — промовив Гордон.— Що ви хочете сказати?

— Я хотів би взяти вас з собою в Істабал! Гордон підвівся.

— Заждіть, заждіть з вашими знаменитими висловленнями, доки я не скінчив. Я хотів би взяти вас назад до Аравії, щоб показати вам наш новий план щодо устрою племен, наш новий компроміс з кочовиками. І я б хотів, щоб ви з вашим впливом сприяли утвердженню миру в пустині.

— Безнадійна справа, генерале. Фрімен уже розповів мені про ваш компроміс.— Літаки над Істабалом!

— Це тільки тимчасовий захід. Я виробив цілком нову політику, Гордон, і я запроваджу її в життя, як тільки повернуся. Ніяких літаків! Більше, якщо Гамід погодиться на наш новий план, то в пустині не залишиться не тільки жодного бахразького літака, а й жодного солдата, жодного бахразця, крім кількох радників при Гаміді в Істабалі.

— Ви лякаєте мене, генерале. Яка кривава витівка прийде на зміну бомбардувальнику?

— Ах, визнайте за нами хоч трохи чесності і доброї волі І

— А я визнаю! Чесність і добра воля лежать на темному дні кожної хитрості.

— Ні-ні. Ніякої хитрості. Все просто й добропристойно. Компроміс. Виключно в інтересах племен. Я певний" що ви погодитесь і надасте нам допомогу.

— Ви лякаєте мене, генерале. Розповідайте. Гордон міг би й сам угадати деякі з альтернатив, які

генерал збирався запропонувати кочовикам замість панування Бахразу, але, вислухавши Мартіна, він подумав: "Якщо Фрімен шкідливий своєю аморальністю, то ця людина — чесна і нелукава. Вона не лицемір і тому небезпечніша за Фрімена".

— Отже, суть сказаного вами зводиться ось до чого,— підсумував Гордон план генерала Мартіна,— бах-разькі літаки забираються геть і поступаються місцем чесним й добропорядним літакам наших Королівських Повітряних Сил. Бахразька армія повертається до Бахразу, якщо Гамід відмовиться від будь-якого керівництва об'єднаними племенами. За Гамідом визнається право на автономне правління тільки в межах королівства Бахраз. Гамід залишається правителем лише в тому випадку, якщо він гарантує сплату податків Бахразу і сам збиратиме ці податки серед кочовиків. І, нарешті (чи так я розумію вас?), ви маєте намір здійснити складне переміщення племен в районах кордонів і нафтопромислу і утворити заборонені зони вздовж нафтопроводу.

— В загальних рисах — так. До того ж, не забувайте, що ми визнаємо недоторканість законів кочових племен.

— Вони завжди визнаються. Хіба бахразці робили коли-небудь спроби запровадити цивільне управління в пустині — якщо не враховувати бомбардування і політичні вбивства?

— Ну от, мій план і покладе цьому край, Гордон. Яка ж ваша відповідь? Чи погоджуєтесь ви поїхати зі мною і допомогти мені запровадити все це в житті? Вірніше, не мені, а Гаміду. Я впевнений, що Гамід був би дуже радий, коли б ви повернулися й допомогли йому з цим планом. 1 це ж для вас нова нагода послужити Гаміду і, можливо, врятувати його.

— Гамід сказав це? Він сказав щось подібне?

— Ні.— чесно зітхнув генерал,— я не можу твердити, ніби чув від нього таке. Але я впевнений,—він погодиться на нашу пропозицію, якщо ви допоможете. Отже, ваша думка?

— Ось що, генерале, — промурмотів Гордон,— якщо Гамід прийме її — то я теж прийму.

— Ах, чудово, чудово, Гордон. Тільки я сподіваюся, що ви поїдете зі мною і роз'ясните все Гаміду.

Гордон посміхався безстрасними очима — надто без-страсними.

— Гамід зрозуміє ваш план і без моєї допомоги.

— Ви так гадаєте? І на вашу думку, він погодиться?

— Якщо ви тягтимете його за вуха від Істабала до Бахраза і по дорозі битимете лобом об нафтопровід—можливо, він погодиться, генерале.

— Будь ласка, киньте ваші жарти, Гордон. Чому? Чому б йому не погодитися? Це ж абсолютно чесний компроміс, який надає племенам автономію і тільки за назвою залишає їх підданими Бахразу.

— За назвою! За Назвою, і податками, і законами, і розчленованістю! А яка Гаміду різниця — будуть то англійські літаки чи бахразькі? Ви думаєте, що він довірятиме вам більше, ніж Азмі-паші? З якої речі? Невже ви уявляєте, що національна честь Британії і ваше слово солдата — це краща нитка, на якій висітиме меч над головою Гаміда? — Це тоді, коли ми є постійними натхненниками бахразького поневолення! Боже, генерале! Невже ви ніколи не зрозумієте, що свобода, незалежність — це абсолют, реальна сутність, пристрасть? Що сліпа віра в ці речі є куди міцнішою, ніж ваша свідома віра в етику компромісу, яку ви вважаєте доброчесною й дійовою тільки тому, що її вигадали англійці. Боже, прозрійте, генерале!

Генерал уже теж навчився розмовляти з Гордоном. Тепер він зберігав непорушну дружелюбність до цієї недружелюбної людини.

— Скільки у вас пристрасті! — жартівливо зауважив він.— Ви не помітили дійсної мети, на яку спрямована моя

ІДеЯ.

— До біса метуї Ми розмовляємо про наслідки.

— Тоді дозвольте спитати вас: якими будуть наслідки, якщо племена відкинуть цей компроміс? Відповідайте, Гордон!

— Бог знає. Я у вас можу спитати те ж саме. Генерал зітхнув.

— Боюся, що відмова кочовиків назавжди увічнить панування Бахразу.

— Овва! Кочовики повстануть,— заперечив Гордон.

— Після їхньої недавньої поразки? Гордон трохи посовався.

— Слухайте, генерале, я це не одразу зрозумів, але тепер я міг би кричати про це, як про чудесне одкровення: Гаміду не було завдано поразки!

— Що ж це тоді було? Адже ми без бою перемогли його і примусили капітулювати.

Гордон похитав головою й з поблажливим виглядом підкріпив свій аргумент уроком з історії воєн:

— Наполеон виграв битву під Бородіно. Він захопив редут і примусив Кутузова відступити аж за Москву. Але чи переміг Наполеон насправді? Аж ніяк! Кутузов зберіг свою армію і затягнув Наполеона в обійми російської зими Визнавши себе переможеним під Бородіно і відкотившись за Москву, Кутузов тим самим одержав перемогу в битві, яку він програв! Толстой і трохи історії переконливо доводять це.

— Ах, але Гамід...

— Те ж саме.